Леся Українка (справжнє ім'я Лариса Петрівна
Косач-Квітка; народилася 13 (25) лютого 1871, Новоград-Волинський — 19 липня (1
серпня) 1913, Сурамі) — українська письменниця, перекладач, культурний діяч.
Писала у жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики.
Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її
голосу) і брала активну участь в українському національному русі.
Леся Українка та її брат Михайло (в сім'ї їх називали
спільним ім'ям — Мишелося) навчалися у приватних учителів. Рано (у 4 роки)
навчилася читати. У січні 1876 року О. П. Косач з дітьми Михайлом і Ларисою
приїхали до Києва, щоб попрощатися з М. П. Драгомановим перед його вимушеною
еміграцією.
Влітку того ж року О. П. Косач разом з Лесею та Михайлом відпочивають
в селі Жабориці. Тут Леся вперше почула розповіді матері про Мавку. Шість років
мавши Леся почала вчитися вишивати. У 1878 році батьки Лесі поїхали на
Всесвітню виставку до Парижу, де зустрілися з Михайлом Драгомановим. У цей час
доглядати дітей приїздить Олена Антонівна Косач, сестра Лесиного батька. Дружба
з «тіткою Єлею» залишила помітний слід в житті і творчості поетеси.
Вона знала багато європейських мов, окрім слов'янських:
української, російської, польської, болгарської, також давньогрецьку та
латинську, що свідчило про її високий інтелектуальний рівень. Олена Петрівна
виховувала її як сильну людину, яка не мала права до надмірного виявлення своїх
почуттів. Слід цієї «paidei» можна знайти в кожному творі «поодинокого
мужчини». Про рівень її освіти може свідчити факт, що у 19-літньому віці
написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів»
(надрукована в Катеринославі 1918). Українка багато перекладала Миколу Гоголя,
Адама Міцкевича, Генріха Гайне, Віктора Гюґо, Гомера.
Комментариев нет:
Отправить комментарий